Два стажування та офер від Google у 20 років. Як студентка УКУ втілила свою мрію
У 16 років Таня Баценко вирішила переїхати з Києва до Львова, щоб навчатися на програмі Computer Science Українського католицького університету. Після першого курсу її відібрали на ознайомчу програму Google Inside Look, потім запросили на стажування STEP, ще за рік — на Software Engineering Internship, а влітку 2020-го вона розпочала свою роботу в Google London на full-time. Поки що віддалено з Києва, оскільки лондонський офіс ще закритий. Але з 1 вересня 2021-го його мають відкрити, тому цього літа Таня планує переїзд до Лондона.
Ця стаття про шлях Тані й один з можливих варіантів потрапити на стажування та отримати роботу в Google.
Усе, що написано нижче, є особистими висновками та враженнями Тані та не має стосунку до офіційної позиції компанії Google.
— Чи є щось, що б ти хотіла сказати читачам перед інтерв’ю?
У свої 16 років, коли я думала про Google та людей, що там працюють, то уявляла собі геніїв, які в дитинстві зібрали з нуля комп’ютер, обов’язково виграли щонайменше одну міжнародну олімпіаду з інформатики та придумали новий спосіб стиснення файлів (так, це відсилка до серіалу Silicon Valley).
Це все здавалося таким недосяжним для мене, дівчини, якій подобається математика, але не подобається зубрити. Тоді я думала, що робота в Google не для мене. В мене було переконання, що для такого масштабу треба буде пожертвувати «нормальним життям» — спілкуванням з друзями, особистим життям, подорожами, вільним часом.
Тепер розумію, що помилялася. І хочу, щоб читачі теж побачили, що це цілком досяжна і реальна мрія. Нині я маю за плечима два стажування і 9 місяців вже працюю як full-time Software Engineer у лондонському офісі Google. І знаєте що? Я все ще маю час на спілкування з друзями, на серіали, на хлопця і подорожі (на цей момент я в готелі в Індонезії, за кілька днів розпочну подорож своєї мрії на Балі, навіть пандемія не завадила).
— Чому ти переїхала з Києва до Львова? Чому обрала навчання в УКУ? Чи отримала стипендію на навчання?
Я киянка, 16 років жила в столиці, вчилася в Русанівському фізмат-ліцеї. Мені добре вдавалася математика, подобалося розв’язувати складні задачі. Починаючи з 8 класу, щороку посідала призові місця на олімпіадах з математики та фізики на міському рівні у Києві, в 11 класі посіла друге місце на Всеукраїнському конкурсі Малої академії наук за роботу з геометрії.
Математична олімпіада, Київ, 2015
В 11 класі настав час обирати університет, і до цього питання я поставилася дуже серйозно. Настільки серйозно, що тоді, у 16 років, записала собі у блокнот: «Наступні 4 роки моє оточення буде вирішальним у тому, ким я стану — не хочу згаяти цей час». Хотілося переїхати від батьків, почати самостійне життя. Спеціальність «Комп’ютерні науки» я обирала теж відповідально, ось відповідь, яку я собі придумала ще в 10 класі на запитання, ким я хочу стати:
«У найближчому майбутньому інформаційні технології в тому чи іншому вигляді з’являться у всіх сферах діяльності людини: вони спрощують і пришвидшують виконання механічної роботи. Сфера ІТ розвивається шаленими темпами, а це означає, що і люди, які працюють у ній, мають здобувати нові компетенції майже щодня і постійно самовдосконалюватись». (Ну ви зрозуміли, я не жартувала про серйозність. Хоча нині, у 2021-му, мені смішно читати ці рядки, та це був дуже важливий етап мого життя, я не могла інакше).
Мені не подобалася перспектива вчитися в Києві. У топових КНУ, КПІ та Могилянці вчилися багато моїх знайомих з ліцею. Не чула позитивних відгуків про навчання там. За щасливим збігом обставин мама дізналася про програму комп’ютерних наук в УКУ і запропонувала мені поїхати на день відкритих дверей.
Після того дня все змінилося. Презентація програми мене вразила, я остаточно вирішила, що це те місце, де я хочу вчитися. Декан факультету розповів, що програму розробляли на базі досвіду Стенфорду та інших топових технічних університетів світу. Після другого року навчання половину курсів викладають англійською мовою, а наявність таких предметів, як «Творчий підхід до вирішення проблем» (дизайн-мислення), і сайт, який якісно відрізнявся від усіх інших, розвіяли всі сумніви. Я збагнула, що хочу бути саме студенткою програми Комп’ютерних наук Українського католицького університету. Це місце, у якому на запитання до студентів «Чи перебуваєте ви в середовищі, що мотивує вас до розвитку?» я почула синхронне і гучне «Так!»
(Я справді дослівно це запитувала студентів, ви ж пам’ятаєте, я була дуже серйозна у свої 16).
Я поставила собі чітку ціль — стати студенткою УКУ, залишалося знайти спосіб, як її досягти. УКУ — приватний університет, і навчання у 2016-му (рік мого вступу) коштувало від 40 000 грн за рік. Вчитися за кошти батьків я не хотіла, тому я зробила все можливе, щоб виграти конкурс на стипендію, навіть розписала цю ціль за методикою SMART.
По-перше, я добре склала ЗНО і 10 балів отримала за МАН, мій рейтинговий бал був 197,5. (Коли я вступала, у 2016-му, претендувати на стипендію могли лише ті, у кого бали ЗНО були не нижче за 185. Наскільки я знаю, нині ця планка вища.)
По-друге, я старалася справити гарне враження на кожному етапі відбору. В анкеті вказала, що вже пройшла курс із програмування CS50 Гарвардського університету, посіла друге місце у конкурсі МАН та мала хорошу англійську. Добре розв’язати логічні та математичні задачі допоміг досвід в олімпіадах.
По-третє, я підготувалася до усної співбесіди з деканом та викладачами факультету.
Коли я побачила листа, в якому сказано, що стипендія моя, я встала і почала стрибати від щастя :) Думаю все вийшло, бо я жила мрією про УКУ.
Навчання в УКУ стало поштовхом до неймовірно швидкого розвитку. До нас щотижня приходили різні гостьові лектори. Від програмістів та СЕО львівських ІТ-компаній до засновників стартапів з Кремнієвої долини. Це дало змогу побачити масштаб індустрії, а не просто здавати лабораторні на С++ :) Крім потужної професійної підготовки, УКУ добре прокачує світогляд. У нас викладали такі предмети, як критичне мислення, історія європейської цивілізації, комунікації та соціальне підприємництво. Цього я не бачила в програмах інших університетів України. На першому та другому курсах хапалася за всі можливості, а УКУ їх давав багато. Я безмежно вдячна засновникам та усій команді факультету прикладних наук за якість навчання та можливості, які допомогли мені стати Software Engineer у Google.
Крім того, додатково шукала можливості сама: волонтерила на ІТ-конференціях, на львівському TEDх, ходила на різні технічні мітапи. За перші два роки навчання відвідала понад 10 великих конференцій і ще кілька десятків мітапів — це допомогло мені побачити масштаб індустрії, які проблеми вона вирішує і які напрями розробки мені подобаються.
Перший рік навчання на програмі Комп’ютерних наук в УКУ
— Твій перший досвід з Google був на програмі Inside Look. Як дізналася про цю можливість? Що зробила, аби тебе відібрали?
У мене є таке правило: а чому б і ні?. Коли я бачу круту можливість, навіть якщо не маю достатньо навичок чи досвіду, все одно попрацюю над заявкою і подаюся.
Коли я вчилася в УКУ (2016–2020) вся комунікація у виші відбувалася у Slack. На моєму першому році заступник декана розмістив у каналі random оголошення про початок відбору на Google Inside Look (дводенна програма, яка ознайомлює студентів з процесом розробки та продуктами, які створюють у Google). Я відіслала своє резюме. І його відібрали.
Наступний крок — розмова з HR. Це 45-хвилинне інтерв’ю англійською по відеозв’язку. Мій тодішній рівень англійської я оцінюю як Upper-Intermediate (B2), і цього було достатньо, щоб без проблем розмовляти з інтерв’юеркою. Ми говорили про мої улюблені предмети в університеті, мови програмування і те, якими досягненнями я пишаюся. Мені було про що сказати.
Я розповідала про те, як влітку перед вступом в університет ми з друзями реалізували хардвер-проєкт Magic Mirror — дзеркало, яке показує погоду, плани з календаря та має вбудовану камеру, щоб фотографувати та зберігати галерею гардероба користувача. Про те, як ми з одногрупником організували хакатон, домовилися з факультетом про підтримку, знайшли фінансування та призи, залучили менторів і зібрали учасників. Разом з командою на іншому хакатоні створили візуалізатор думок у VR. Ми назвали його Mind Palace, бо фанатіли від серіалу «Шерлок». Там ми використали багато Google-технологій, що зіграло мені на руку. Демо цього проєкту я показала під час інтерв’ю з HR. Думаю, цим я дуже запам’яталася і тому мене обрали.
Таня з одногрупником організували хакатон UCU Open Data Challenge на першому курсі
Проєкт MindPalace на конференції GDG DevFest Ukraine 2017
Я отримала запрошення в Лондон наступного дня після мого дня народження. Класний вийшов подарунок :)
Якщо тебе обрали — зроблять усе, щоб ти приїхав. У мене був візовий консультант та агенція, яка відповідала за бронювання авіаквитків. І ось я тут, у Лондоні! Думаю, це був час, коли мої очі були найбільш широко розплющені за все життя.
У першу годину після прильоту на шляху від аеропорту до офісу Google я просто дивилася навколо, на все й на всіх. Мені здавалося, я героїня фільму! Я була в багатьох містах Європи, але Лондон вразив з першого погляду, він неймовірний.
— Що тобі найбільше запам’яталося на програмі Inside Look?
В організаторів добре виходить показати, як це бути програмістом у Google. Коли потрапляєш на Inside Look, бачиш одразу три сторони, які формують враження про компанію.
По-перше, це сама програма. У нас були tech talks, розповіді про культуру компанії, сесії, де нам детально розказали, як проходить технічне інтерв’ю, та вечірка, де мали змогу неформально поспілкуватися з інженерами Google. Усі говорили про три речі: відкритість, гнучкість, командну гру. «Найкраще в роботі тут — ти створюєш собі виклики щодня, щоб не відставати від колег», — казали співробітники.
По-друге, робоче середовище. Комфортні робочі зони на будь-який смак, багато різної їжі, спортзал, безліч можливостей для навчання. Це був саме той офіс, куди я потім повернусь на стажування і роботу. Любов з першого погляду, як то кажуть.
По-третє, люди. Тут кожен відкритий до запитань і з радістю тобі допоможе. На стажуваннях я ще більше в цьому переконалася.
Найбільше з програми мені запам’яталася історія, яка показала, наскільки тут цінують зворотний зв’язок, навіть якщо ти студент і не маєш стосунку до компанії. Після одного з tech talk’ів доповідач запитав, чи є у нас ідеї, як можна поліпшити його презентацію. Я не з тих, хто боїться поставити запитання чи щось сказати (корисна навичка, вона мене далеко завела). Я порадила чіткіше сформулювати початкову тезу та підсумки презентації, зв’язати їх між собою. Наступного дня за ланчем він знайшов мене і подякував, ця порада йому допомогла. Тоді я відчула, що мою думку цінують, і ми з Google підходимо одне одному.
Два дні на програмі Inside Look завершилися. Я повернулася до Львова, а у вересні розпочався мій другий рік навчання в УКУ.
Таня на програмі Google Inside Look, літо 2017
— Чи контактували з тобою після програми Google Inside Look?
Зі мною сконтактували за кілька місяців після того, як я повернулась з Google Inside Look, і запропонували пройти співбесіду на STEP Internship. Це стажування для студентів 1–2 курсів спеціальностей, які пов’язані з Computer Science. Тривалість — 12 тижнів. І це унікальна можливість попрацювати на проєктах Google разом з інженерами.
Я пропустила найважчий етап — етап відбору резюме, оскільки в мене була рекомендація від програми Inside Look. Вважаю, що етап відбору резюме найскладніший, тому що тут найбільший вплив удачі на те, чи ти пройдеш. Google отримує багато тисяч заявок на стажування щороку, і є два способи збільшити шанси на те, що твоє резюме оберуть.
Перший — податися якомога раніше, найкраще першого ж дня після відкриття форми подачі (це можна відстежувати на сайті careers.google.com).
Другий — отримати рекомендацію від працівника Google. Я два роки поспіль писала рекомендацію для своєї знайомої, і восени 2019-го, коли вона навіть не подавалася на стажування, їй написали та запросили на співбесіди. Точно знаю, що рекомендації інтернів потрапляють до системи. У 2020-му я написала рекомендацію для іншої студентки УКУ, і вона пройшла успішно всі етапи відбору на стажування.
Вміти добре скласти резюме — навичка, яка потрібна кожному. Ми в УКУ вчилися це робити ще з першого курсу, завдяки цьому моє резюме відібрали на Google Inside Look. На наступних етапах рекрутери просили оновлене резюме, бо в базі було застаріле з минулого року, і я ще краще розібралася в тому, як його складати спеціально для подачі в топові техкомпанії. Я успішно проходила стадію резюме з Bloomberg, Facebook та Amazon. Ось моє перше резюме з 2017 року, яке я надсилала на Google Inside Look. А ось одне з останніх резюме 2020-го, яке я робила до роботи в Google, шукаючи фриланс-проєкт.
Я дуже рекомендую цей покроковий гайд, який створили мої друзі, що працюють у Google та Facebook. Там усе, що потрібно знати про те, як отримати роботу мрії в топ tech-компанії. Декілька неочевидних порад щодо складання резюме:
Подивіться відео на YouTube англійською, де люди, які отримали стажування/роботу, розказують про своє резюме.Попросіть подивитися ваше резюме когось, хто вже працює в топ tech-компанії — знайдіть знайомих чи українців на LinkedIn.Погугліть офіційні рекомендації чи відео від компанії щодо резюме. Ось, наприклад, детальний ресурс від Google.
Є телеграм-чат, де публікують стажування у топових tech-компаніях — там дадуть зворотний зв’язок щодо резюме та допоможуть з усіма іншими питаннями. Також ось приклад добре складеного резюме.
Подача на стажування в топові техкомпанії — це навичка, яку можна опанувати. І якщо зробиш це добре — об’їздиш цілий світ :) Наприклад, я маю друзів, які були на п’яти різних стажуваннях у топових компаніях Європи та США.
Ще важливо розуміти, що подача на літні стажування в таких компаніях відкривається восени попереднього року. Наприклад, подача на літо 2022-го стартує восени 2021-го. Відіслати свою заявку на стажування у Google можна на сайті careers.google.com. Якщо ти тільки на першому курсі університету, пройти теж можливо, для цього існує STEP. Одна з моїх подруг з УКУ так і зробила. А тут перелік всіх стажувань на літо 2022 року.
— Наступний етап відбору — алгоритмічні інтерв’ю. Як ти до них готувалася?
Алгоритмічні інтерв’ю мені призначили на листопад 2017-го. У мене був місяць-два, щоб підготуватися. На програмі Inside Look всім учасникам подарували книжку Cracking the Coding Interview: 189 Programming Questions and Solutions. Рекомендую її тим, кого чекає технічна співбесіда до топових tech-компаній. Кожне інтерв’ю — це алгоритмічні задачі. Варто орієнтуватися на задачі легкого та середнього рівня на leetcode. На цьому ж сайті є перелік Google Interview Questions з актуальними типами задач.
Я просила заступника декана зробити mock interview (це «репетиція» справжнього інтерв’ю, коли хтось з відповідним досвідом проводить співбесіду, готує задачі тощо). Дуже вдячна, що він погодився. А ще в УКУ часто приїжджають гостьові лектори. Один з них — Остап Столярчук, інженер Google в Цюриху. Його я теж попросила провести тестову співбесіду. І таких пробних інтерв’ю у мене було, мабуть, з десять. Думаю, це стало вирішальним у тому, як я пройшла справжню співбесіду.
На жаль, на одній зі справжніх співбесід у мене був жахливий інтернет і вона пройшла не дуже добре. Попросили пройти ще третю. У грудні 2017-го я отримала відповідь про те, що технічна частина завершена успішно.
— Що відбувається після інтерв’ю? Як ти знаходиш проєкт і команду в якій будеш працювати? Чи можеш вибрати місто (Лондон, Цюрих) стажування?
Після технічної частини відбувається host matching — процес пошуку команди.
У всіх спеціалістів компанії, які шукають інтерна на літо (їх називають «хостами» від вислову to host an intern), є доступ до загальної бази кандидатів, які успішно пройшли інтерв’ю. Кандидати, своєю чергою, заповнюють опитувальник через гугл-форму, де пишуть, який мають досвід, і позначають сфери, якими б потенційно хотіли займатися (наприклад, Algorithms and Theory, Back-еnd, Compilers/Language Tools, Deep Learning, Distributed Systems and Parallel Computing, Front-еnd, Graphics and Imaging тощо. Там докладний список).
Також є поле з побажанням щодо локації офісу. Я знаю, деякі інтерни хочуть на стажування конкретно в якесь місто, наприклад Лондон, і тоді в анкеті просто вказують одне місто. Я хотіла в Лондон і знайшла там проєкт, проте чула, що якщо місця для інтерна в обраній локації не вистачить, кандидат може взагалі не отримати стажування і тоді треба чекати до наступного року. (Думаю, зараз ця проблема вже неактуальна, бо через пандемію всі стажування проходять віддалено.) Майбутній ментор і менеджер на основі твого опитувальника пропонують проєкт. Тут потрібні soft skills, щоб гарно себе презентувати. Якщо чесно, мій перший «хост-матчінг» пройшов не на всі 100. У перші 20 секунд я сказала, що хочу займатися Machine Learning, і мені сказали: «Ой, мабуть, тоді у нас немає для тебе проєкту». Проте подальша розмова і мої знання з Front-end врятували ситуацію, і проєкт таки знайшли. (І тут знову хочу подякувати УКУ. Вже на першому році навчання нам давали добрі базові знання. Нас вчили, як застосовувати різні інструменти та будувати demo, яке працює. Кожен курс завершувався практичним проєктом. Ми знали базові технології, мови програмування і web-програмування для того, щоб збудувати те, що цікаво).
Найважливіше, що допомагає пройти host-matching — це вміння себе презентувати і знайти спосіб запам’ятатися хосту. Наприклад, можна запитати: «Яких навичок чи досвіду мені бракує, щоб стати ідеальним інтерном для вашої команди та цього проєкту?». Коли отримаєте відповідь, буде шанс сказати: «Дякую, що поділилися, до речі, у мене є досвід, про який ви згадали», розказати про це та зробити себе «ідеальним кандидатом» :)
У січні 2018-го мені знайшли команду у варшавському офісі, а в лютому відправили контракт на літнє стажування.
Коли контракт підписано і треба готуватися до переїзду, компанія турбується, щоб усе минуло добре. Тобі дають двох персональних консультантів: один візовий, інший — з переїзду. Смішно згадати, але на стажування у Варшаву польську робочу візу отримати було складніше, ніж потім британську. Я тоді самостійно готувала багато документів і чекала у величезній черзі на вулиці біля посольства у Львові.
— Чим ти займалася на STEP Internship?
На стажуванні у Варшаві я працювала над внутрішнім сервісом моніторингу процесів, які виконуються на Borg. Це крутий проєкт, бо ним користується чи не кожен четвертий інженер в Google кожного дня. Працювала над фронтенд-частиною у парі з іншою STEP-інтерном, яка розробляла бекенд. Стажування пройшло дуже добре, бо ми зробили більше, ніж від нас очікували, і проявили ініціативу.
Нам поставили задачу розробити додатковий функціонал, який, на думку інженерів нашої команди, спростив би користування сервісом. Ініціатива полягала в тому, що ми призначили «user інтерв’ю» 5–7 інженерам в офісі, які використовують наш сервіс. Таким чином ми не тільки краще розібралися, як працює продукт, а й обґрунтували й уточнили поставлену задачу.
Я отримала позитивний зворотний зв’язок, і коли була на третьому курсі, мене запросили вже на Software Engineering Internship.
— Що нового ти вивчила / відкрила для себе на STEP Internship?
Найцінніше, що я здобула — це розуміння того, навіщо взагалі писати простий і якісний код. Я побачила масштаб компанії та велику картинку з середини, як на практиці працюють розподілені обчислення мільярдів записів даних, дата-центри та моніторинг стабільності систем. Я суттєво поліпшила свої навички написання коду та комунікації з іншими інженерами.
Фотографії з офісу Google у Варшаві, літо 2018
— Які етапи відбору ти проходила на Software Internship? Чим це стажування відрізняється від STEP? Над чим працювала?
STEP Internship — це програма для студентів 1–2 курсів, кожен інтерн працює у парі ще
з одним інтерном. Software Internship — програма для досвідченіших студентів старших курсів бакалаврату, магістрантів та PhD. Під час відбору фокусуються на вже зроблених проєктах і досягненнях. На цьому стажуванні кожен працює самостійно.
Мені дали хороші рекомендації на першому стажуванні, тому я не проходила жодного технічного інтерв’ю, був лише host-matching. І все минуло вдало! Мені було дуже легко отримати робочу візу в Лондон, тому що всі документи підготували за мене, я просто їх роздрукувала, прийшла з паспортом в посольство і вже за тиждень забрала свою візу.
Я дуже хотіла повернутися в Лондон після свого першого візиту на Google Inside Look у 2017. Це літо стажування 2019-го було офіційно найкращим літом у моєму житті.
Стажування у Лондоні, літо 2019
Над проєктом я працювала вже сама і була залучена до продукту AdSense, а точніше команди AutoAds. AutoAds аналізує вебсайт, знаходить найкращі місця для розміщення реклами та залежно від контексту пропонує релевантні оголошення.
У мої обов’язки входило оптимізувати back-end частину та придумати, як ми можемо розв’язати задачу, використовуючи менше даних. Вдалося отримати хороші результати й добре їх презентувати в кінці стажування. Моя хост казала, що я «self-managing intern» :)
Стажування в топовій tech-компанії — це нові друзі з усіх куточків світу! Ми з друзями-інтернами поїхали в road-trip Ісландією, на музичний фестиваль в Берліні й на вихідні в Амстердам. Я побувала в лондонських офісах Facebook, Bloomberg, Jane Street та Palantir. Досі підтримую зв’язок з тими, кого зустріла на стажуванні, і тішуся, що ці люди є в моєму житті.
Під час подорожі з друзями-інтернами по Ісландії, літо 201
— Чи достатньо зарплати інтерна для комфортного життя під час стажування?
Більш ніж достатньо, я відкладала доволі великі для себе суми на той час і оплачувала потім навчання в УКУ з грошей, зароблених на стажуванні.
Оголошувати точну зарплату я не можу, проте є дані на Glassdoor. Згідно з цим ресурсом, зарплата інтерна в Google влітку 2019-го становила приблизно 2900 фунтів (103 тис. грн), до того ж стажерам виплачують relocation bonus, якщо вони приїжджають з інших країн. У моєму випадку на обох стажуваннях бонус більше ніж повністю покривав вартість життя на все літо. Зарплати у Варшаві та Лондоні відрізняються і залежать від вартості життя.
Моє лондонське стажування розпочалося 24 червня, а зарплату і бонус отримала 25 липня (його нараховують разом з першою зарплатою). Є можливість отримати аванс на першому тижні роботи, я нею скористалася.
Варшава мене приємно здивувала. Там добре розвинена транспортна система, оренда міських велосипедів за копійки, хіпстерські кафе та красиві парки. Я жила з хлопцем, і ми винаймали квартиру на Airbnb за 640 євро на місяць (2018 рік). Транспорт обходився дешево, бо я придбала карту на три місяці (з міжнародним студентським посвідченням ISIC половина загальної вартості). Я вже згадувала, що у Google багато смачної та здорової їжі на сніданок, обід та вечерю. Тому вдома я майже не готувала.
Лондон неймовірний. Я рада, що повернуся на full-time у це місто, коли буде безпечно переїжджати й знову відкриють офіси після COVID-19. Для мене це місто контрастів і культурного різноманіття. Місто, де всі почуваються як вдома. Який би настрій в тебе не був ввечері — ти знайдеш куди піти.
Щодо витрат — я ділила 3-кімнатну квартиру, яку ми орендували через Airbnb ще з трьома інтернами з Google, Bloomberg і Jump. У нас був камін, внутрішній дворик і барбекю, ми навіть влаштовували там вечірки кілька разів :) Платили по 800 фунтів на місяць кожен. Загалом життя (житло, транспорт, харчування, розваги тощо) мені обходилось у 1500–1700 фунтів.
— Чим тобі подобається стиль роботи у Google загалом?
У Google повний робочий день становить 8 годин. Хоча тут можна проводити не 8 годин, а усі 10 (за власним бажанням, звичайно), або 6, якщо за цей час встигаєш якісно виконати свою роботу. Кожна команда обирає стиль, за яким працює: хтось має спринти за Scrum чи Agile, а хтось просто збирається разом раз на тиждень для планування і тімлід веде цю зустріч. Одна з практик, яка мені подобається, — це регулярні зустрічі 1:1 з менеджером, де ви можете говорити про все що завгодно — їх проводять щотижня чи що два тижні.
Коли ти приходиш в Google, перші 6 місяців тебе називають noogler :) Тут вчишся програмувати з нуля. До кожної мови програмування тут є свій стиль розробки, свої фреймворки та бібліотеки. Насправді потрібно витратити багато часу, щоб зрозуміти, як це все працює. Через те, що я була на двох стажуваннях, нині мені набагато простіше. Стандарти розробки дуже високі! Майже кожен рядок коду буде покритий тестами.
Кожен офіс має особливий дизайн інтер’єру. У Варшаві, наприклад, 11-й поверх повністю присвячений темі космосу, майбутнього і роботів. Тут можна побачити героїв зі Star Wars чи поспати у Nap Room з планетами замість світильників.
У більшості офісів є спортзал, душ, кімнати для сну, ігрова кімната, музична кімната з інструментами, бібліотека, на кожному поверсі мінікухня з холодними та гарячими напоями, снеками, фруктами. В деяких з цих кімнат можна працювати. Мені це подобалося, бо не треба кожного дня сидіти за своїм столом, можна взяти ноут і працювати з бібліотеки чи зони відпочинку.
Компанія має понад 150 офісів по всьому світу, і можна працювати віддалено з будь-якого з них. Наприклад, я домовилася зі своїм менеджером, що можу кілька разів за стажування працювати з іншого офісу Європи — наприклад, з Берліна чи Амстердама. Таким чином я могла в четвер їхати в іншу країну в подорож, у п’ятницю працювати там в офісі й мати цілі вихідні в новому місті. Наразі я вже була в офісах в Цюриху, Амстердамі, Берліні, Варшаві, Вроцлаві та Лондоні. У Києві теж є офіс. Щоправда, він дуже маленький і там немає інженерів.
Офіси Google у Лондоні та Варшаві, 2019/2018
— Що ти можеш сказати про середовище та людей, які тебе оточують в Google?
Одна з найцінніших можливостей на стажуванні, та й на роботі — це те, що можна попросити про допомогу у будь-якої людини в компанії. Звісно, малоймовірно, що тобі відповість СЕО Google Сундар Пічаї, проте у 99% випадках дадуть відповідь. Власне, про це говорили на tech-talks під час мого першого візиту в Лондон. Я писала людям в Америці, які працювали над технологіями, які я використовую у своїй роботі. Вони швидко й вичерпно відповідали.
Ще одна вагома перевага — доступ до мережі контактів. Можна з будь-ким у компанії разом пообідати чи сходити на каву без будь-яких упереджень. Діє програма, яка додає тобі в робочий календар ланч з людиною в офісі, яка теж бере участь у цій програмі та вказала, що хоче піти на ланч того дня. Класно таким чином зустрічати людей з інших команд.
Також в Google є різні групи за інтересами, наприклад майстер-класи з кулінарії. Якщо маєш класний рецепт своєї національної кухні — можеш і сам провести урок. Влітку 2019-го в лондонському офісі ми з подругою вчили інших працівників Google варити борщ.
Постійно проходять так звані Talks at Google з лідерами думок. Під час стажування в Лондоні мені пощастило потрапити на одну з таких зустрічей з Марком Менсоном, автором книжки «Витончене мистецтво забивати на все» (The subtle art of not giving a f*uck). Тепер маю книжку з автографом.
Talks at Google з Марком Менсоном
— Як відбувається процес переходу від інтерна до full-time працівника?
Тут важливий момент: для подачі на стажування необхідно бути студентом. Якщо ти випускаєшся наступного року після стажування і не продовжуєш навчання, то пропонують процес конвертації в full-time працівника. Якщо ж продовжуєш навчання після бакалаврату на магістратурі або PhD — кар’єра інтерна продовжується. Я чітко знала, що не хочу йти на магістратуру, тому обрала перший варіант. Актуальні вакансії можна подивитися на сайті компанії.
Для кожного «конвертація» — це індивідуальний процес, який залежить від кількості стажувань і фідбеку менеджерів. У мене не було технічних інтерв’ю під час переходу на full-time через гарні рекомендації. Тебе питають про те, в якому офісі ти хотів би працювати й над яким продуктом чи з якими технологіями. Мені сподобалося займатися AdSense, і це стало моїм пріоритетом при виборі команди на full-time.
Нині я Software Engineer в Google London і працюю над тим, щоб Google AdSense, продукт для монетизації вебсайтів, ставав кращим. Наша команда має багато різних проєктів як з front-end, так і з back-end — тут великий вибір того, чим займатися, і можливостей впливати на те, скільки грошей заробить Google. Перші кілька місяців я була noogler’ом (new googler). Основна задача для цього періоду — це багато вчитися і знайомитися з код-базою команди.
Мій перший проєкт був дуже масштабним і полягав у тому, щоб зробити міграцію бекенд-частини продукту (data pipeline, що обробляє мільйони записів даних) з однієї технології на іншу. Це був відверто складний для мене проєкт, але я щаслива, що почала саме з нього. Мені треба було написати дизайн нової системи, код реалізації та продумати всі деталі моніторингу. Мій менеджер сказав, що завдяки цій міграції ми позбулися 15 000 рядків коду, а це близько 50 SWE-років накопиченої складності :)
Наразі працюю віддалено, переважно з Києва, інколи з інших міст України, а зараз з Індонезії — мій менеджер легко погодив роботу з-за кордону на кілька тижнів. У мене неймовірна та дружня команда, і я відчуваю це навіть віддалено. Я знаю, що можу довіряти своєму менеджеру, і він допомагає мені не тільки з технічними питаннями, а й впоратися зі стресом, пов’язаним з роботою над проєктом, чітко та зрозуміло комунікує зі мною питання зарплати та акцій компанії, які я отримую, а також все, що стосується performance review.
— Як ти думаєш, що допомогло тобі отримати роботу мрії?
Перше — я вірила, що варта цього. Пам’ятаю, на початку першого курсу університету в нас було завдання зробити презентацію про роботу в компанії мрії. Я не обрала тоді Google, не все так очевидно :) Але один з моїх одногрупників обрав, проте в кінці презентації посміявся і сказав, що це неможливо і він не вірить, що таке станеться. Ми з другом тоді здивувалися і пізніше обговорили, що не хочемо ставити собі обмеження :) Зараз я в Google, а мій друг став працювати у fully-remote компанії до того, як це стало мейнстримом, і має змогу бути digital-nomad’ом, як і мріяв тоді, на першому курсі.
Друге, як кажуть у нас в УКУ: «Великого бажайте!». У мене є такий ритуал: в кінці року підбивати підсумки та писати цілі на наступний. Я почала це робити ще в кінці 2015-го, і дуже круто бачити, скільки всього мені вдалося! Коли у 2016 році я формувала цілі на 2017-й, я написала: «Отримати стажування в одній з найкращих компаній України». Потім подивилася, перечитала, подумала: «А нащо себе обмежувати Україною?» — і залишила «Отримати стажування в одній з найкращих компаній». 2017-й — рік, коли я побувала в офісі Google на програмі Inside Look і отримала офер на перше своє стажування.
І як би мотиваційно це не звучало: сподіваюся, після прочитання моєї історії й ви повірите в себе, приберете обмеження в голові та зробите перший крок до роботи мрії. Успіхів!
По материалам: http://feedproxy.google.com/~r/DevelopersOrgUa/~3/VCFLy9KOXXI/